Визнання попереднього навчання

Термін “попереднє навчання”, ймовірно, можна застосовувати до всіх видів навчання (які за визначенням передують теперішньому, інакше вони б не відбулися), формального неформального або неофіційного, найчастіше використовується для позначення навчання, відмінного від  отриманого шляхом визнаних формальних освітніх програм. Попереднє навчання включає в себе навчання через досвід роботи, життєвий досвід, діяльність у волонтерських об'єднаннях, таких як студентські та молодіжні організації; релігійні, благодійні та культурні асоціації; художня діяльність, політична робота; спортивні заходи; невизнані формальні освітні програми, тощо.

"Визнання попереднього навчання» може стосуватися двох пов'язаних, але різних процесів. З одного боку, визнання може забезпечуватися шляхом зворотного процесу, основна мета якого полягає у керівництві окремою особою, що навчається, з метою його/її подальшого навчального розвитку. З іншого боку, це може означати формальне оцінювання результатів навчання досягнутих в рамках неформального або неофіційного навчання з метою доступу до навчальної програми або присвоєння даної кваліфікації. Останнє значення є спорідненим до визначення “визнання” запропонованого Радою Європи/ЮНЕСКО у Лісабонській Конвенції про визнання, як “Офіційного підтвердження компетентним органом з оцінювання  іноземної освітньої кваліфікації огляду на доступ до відповідної освітньої та / або професійної діяльності".

Відтак, "визнання попереднього навчання" означає формальне оцінювання результатів навчання досягнутих в рамках неформальної або неофіційної освіти з метою надання доступу до навчальної програми або сприяння присвоєнню кваліфікації. Багато членів ЄПВО та їх заклади вищої освіти мають добре розвинену практику визнання попереднього навчання, в той час як в інших країнах та закладах, визнання попереднього навчання стає новим підходом. Незалежно від того, чи практики і стратегії стосовно визнання необхідно ще запровадити, чи вони уже використовуються впродовж певного часу, такі практики потребують постійного оцінювання (переоцінювання) з огляду на подальше удосконалення.

Визнання попереднього навчання є галуззю, де досвід може використовуватися спільно з галуззю професійно-технічної освіти і підготовки, де воно успішно впроваджено у ряді країн, часто з ініціативи та за підтримки роботодавців. Особливо з пропозицією включити кваліфікації короткого циклу в РК-ЄПВО (див. IV.2.1), обидві галузі можуть отримати вигоду від обміну позитивним досвідом, особливо, хоча не виключно для короткого циклу/ЄРК 5 рівня. Логічні міркування щодо впровадження і реалізації визнання попереднього навчання можуть відрізнятися для кожної галузі, зокрема, з посиленням акценту на здатності до працевлаштування у професійно-технічній освіті і підготовці, що доповнюється значним інтересом стосовно соціального виміру, і на основі принципу навчання впродовж життя у вищій освіті, але обидві галузі зосереджуються на постаті   студента / особи, що навчається. Зближення між вищою освітою та професійно-технічною освітою і підготовкою у галузі визнання попереднього навчання може підвищити доступ до (вищої) освіти, а також допомогти у побудові довіри між роботодавцями та галуззю вищої освіти.

Більшою чи меншою мірою, визнання попереднього навчання, може зіткнутися з нерозумінням зі сторони академічних працівників, роботодавців та інших осіб, чиї уявлення про кваліфікацію носять переважно формальний характер. Мережу з визнання попереднього навчання створено з метою поліпшення та розвитку стратегії і практики в усьому ЄПВО, але мережа надала недостатньо доказів успішних зусиль у цьому напрямку. Під час розробки своєї робочої програми на період 2015 - 2018 років ГСБП повинна оцінити чи дана мережа (все ще) є відповідним інструментом сприяння визнанню попереднього навчання в межах ЄПВО.

Визнання попереднього навчання є галуззю, в якій продовжують існувати не тільки значні розбіжності між стратегією і практикою різних закладів і країн, але й галуззю, що відносно швидко розвивалась впродовж останнього десяти – двадцяти років. Це підтверджується тим фактом, що положення Лісабонської Конвенції про визнання є відносно загальними (Стаття IV, 8):

На території Сторін, в яких доступ до вищої освіти може отримуватися на основі нетрадиційних кваліфікацій, схожі кваліфікації, присвоєні на території інших Сторін, повинні оцінюватися у такий самий спосіб, як і нетрадиційні кваліфікації, отримані на території Сторони, в якій запитується визнання кваліфікації.

Цей текст відображає той факт, що на час прийняття Лісабонської Конвенції про визнання (1997), сама ідея визнання попереднього навчання сприймалась не однаково в Європейському регіоні.

Рекомендація Ради Європи від 20 грудня 2012[1] закликає  держави-члени ЄС повинні впровадити не пізніше 2018 року механізми для легалізації неформального і неофіційного навчання, які дозволять кожному отримати повне або часткове визнання кваліфікації на основі затвердженого навчального досвіду. Ці механізми легалізації мають бути внесені до національних рамок кваліфікацій. Рекомендація стосується всіх типів і рівнів кваліфікацій, не порушуючи чинне законодавство ЄС щодо визнання професійних кваліфікацій.

Члени ЄПВО та їх заклади повинні продовжувати розробляти стратегію та практику сприяння визнанню попереднього навчання. Це важливо з точки зору особистої справедливості – особи, що навчаються, повинні отримати належне визнання їх кваліфікацій без повторного навчання або екзаменів, які вони вже отримали, – а також стосовно суспільної ефективності – як суспільства, ми не можемо дозволити собі не повною мірою використовувати кваліфікації усіх громадян.

[1] http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:C:2012:398:0001:0005:EN:PDF