Трициклова система вищої освіти

Одним із основних положень Болонського процесу є використання трьох послідовних циклів університетської освіти - першого (бакалавр), другого (магістр), третього (доктор філософії).

Tрициклова ступенева система розглядається як важливий інструмент розв’язання проблеми класифікації програм і ступенів у країнах-учасницях Болонського процесу, а також як інструмент покращення міжнародної прозорості і привабливості національних систем вищої освіти як в Європі так і за її межами. Зрозумілі програми і ступені сприяють розвитку мобільності студентів і випускників, міжнародному співробітництву між університетами, а також присвоєнню спільних, подвійних і багатосторонніх кваліфікацій [8,10,26].

Важливим етапом у вирішенні проблем вищої освіти повинно стати запровадження ступеневої освіти, яка узгоджується із форматом ступеневої освіти Європейського простору вищої освіти. Мається на увазі трициклова система підготовки фахівців з вищою освітою: бакалавр, магістр, доктор філософії (PhD).
 
При описі системи кваліфікацій використовуються Дублінські дескриптори рівня навчальної програми (Cycle Descriptor) – які визначають загальні положення про очікувані результати періоду (циклу) навчання відповідно до одного із трьох циклів/рівнів. Дескриптор забезпечує чіткі точки прив’язки, що описують результати програми навчання фахівців з вищою освітою.
 
Кваліфікації короткого циклу (молодший спеціаліст, бакалавр) (60-120 кредитів ECTS) присвоюються студентам, які пройшли відповідний цикл підготовки в професійних коледжах та коледжах.
 
Кваліфікація першого циклу (бакалавр) (180-240 кредитів ECTS)
Кваліфікація другого циклу (магістр) (60-120 кредитів ECTS)
Кваліфікація третього циклу (доктор (PhD)) (зазвичай 3-4 роки підготовки)