Мобільність у ЄПВО

Технологічний прогрес у засобах спілкування і транспортування збільшив навчальні можливості для здобуття вищої освіти студентам усього світу. Люди та інформація тепер подорожують значно швидше і дешевше як між країнами, так і між континентами. Все частіше фокус уваги закладів вищої освіти з місцевих і суто вітчизняних осередків зміщується у сторону глобальних поглядів і стратегій розвитку. Окрім того, державна служба працевлаштування і приватні працедавці визнають, що тепер у пріоритеті фахівці з якісною підготовкою всесвітнього масштабу, які володіють міжнародним досвідом роботи, і здатні швидко вирішувати економічні і соціальні проблеми. Зрештою, у студентів та їхніх факультетів зростає зацікавлення у здобутті освіти у різних навчальних середовищах, найчастіше закордоном з різним терміном перебування.

Студентська мобільність виступає одним із ключових аспектів у стратегії розвитку європейської вищої освіти. Студентська мобільність це академічна мобільність, яка реалізовується в рамках студентських освітніх програм у процесі здобуття вищої освіти і варіюється у часовому діапазоні від семестру до повного навчального курсу програми. Існування належного механізму визнання попередніх навчальних досягнень є необхідною запорукою забезпечення повного спектру можливостей студентської мобільності. Саме тому система перенесення і накопичення кредитів й студентська мобільність є тісно взаємопов’язані. Система перенесення кредитів забезпечує неперервне існування навчальної мобільності.

Студентська мобільність завжди характеризувалася першочерговим пріоритетом у Болонському процесі як засіб, що заохочує до взаєморозуміння і поширення знань в межах ЄПВО на масовому, інституційному і національному рівнях. Мобільність сприяє розвитку таких принципів як різноманітність, толерантність, мир; міжкультурних і мовних умінь і поширенню цінностей демократії по всій Європі та за її межами. За останні роки інтернаціоналізація стала обов’язком для кожного закладу вищої освіти у всьому світі, а у Бухарестському комюніке (2012) вказано, що мобільність слід розглядати як  частину інтернаціоналізації, а також як інструмент і результат процесу інтернаціоналізації (Конференція міністрів відповідальних за вищу освіту, 2012).

Як зазначається у Бухарестському комюніке:

 “Мобільність навчання має важливе значення для забезпечення якості вищої освіти, підвищення працевлаштування студентів та розширення транскордонного співробітництва в рамках ЄПВО та за його межами”. Міністри також затвердили стратегію “Мобільність для кращого навчання”  і “Стратегію мобільності 2020”, де вкотре заявили про свої зобов’язання стосовно забезпечення якості мобільності, завдань щодо її соціального виміру, подолання перешкод пов’язаних з мобільністю і збалансування потоків мобільності:

Ми приймаємо стратегію "Мобільність для кращого навчання" як доповнення, включаючи мобільність як мету та невід'ємну частину наших зусиль з розвитку елементів інтернаціоналізації у всіх вищих навчальних закладах. Достатня фінансова підтримка студентів має важливе значення у справі забезпечення рівного доступу і можливостей мобільності. Ми знову підтверджуємо нашу прихильність до повністю портативних національних грантів і позик у всьому ЄПВО і закликаємо Європейський Союз для підтримки цієї діяльності в рамках своєї політики. Справедливе академічне і професійне визнання, в тому числі визнання неформального і неофіційного навчання, є основою ЄПВО. Це пряма вигода для академічної мобільності студентів, яка покращує шанси випускників на професійну мобільність і являє собою точну оцінку ступеня наближення і досягнутої довіри. Ми сповнені рішучості усунути значні перешкоди, що заважають ефективному та належному визнанню результатів навчання. Тому ми зобов'язуємося привести наше національне законодавство у відповідність до Лісабонської Конвенції про Визнання. Ми вітаємо появу Довідника із Визнання у Європейському просторі і рекомендуємо його для використання в якості переліку основних рекомендацій для визнання іноземних кваліфікацій, а також як збірник кращого досвіду; довідник також буде корисним для вищих навчальних закладів та агенції із забезпечення якості при здійсненні процедур оцінювання інституційного визнання та забезпечення внутрішньої і зовнішньої якості вищої освіти. Ми прагнемо до відкритої системи вищої освіти і більш збалансованої мобільності в ЄПВО. Якщо дисбаланс у мобільності між країнами ЄПВО вважаються неприйнятним принаймні однією зі сторін, ми закликаємо відповідні країни спільно шукати рішення, відповідно до Стратегії мобільності ЄПВО. Ми закликаємо вищі навчальні заклади для подальшої розробки спільних програм і ступенів, як складової у рамках більш широкого підходу ЄПВО. Ми будемо інспектувати національні правила і практики, що стосуються спільних програм і ступенів, як спосіб ліквідації перешкод на шляху до співпраці та мобільності, які є наявні в національному контексті. Співпраця з іншими регіонами світу та міжнародна відкритість є ключовими факторами у розвитку ЄПВО. Ми зобов'язуємося надалі сприяти глобальному розумінню цілей і принципів ЄПВО відповідно до стратегічних пріоритетів, визначених у 2007 році стратегією " ЄПВО в глобальній мережі". Ми будемо оцінювати обсяги реалізації стратегії на період до 2015 року з метою дати рекомендації для подальшого розвитку інтернаціоналізації процесів. Форум ”Болонська політика” буде продовжуватися, як можливість для діалогу і його формат буде доопрацьовано з нашими глобальними партнерами.

 

Мобільність – це ключовий принцип формування ЄПВО, що передбачає різноманітні можливості для вільного переміщення студентів, викладачів, дослідників, адміністраторів у цьому просторі з метою академічного і загальнокультурного взаємозбагачення, слугує забезпеченню цілісності ЄПВО. Важливу роль у забезпеченні мобільності відіграють основні інструменти Болонського процесу – ЄКТС, Рамка кваліфікацій ЄПВО, Додаток до диплома, а також європейська і національні системи забезпечення якості вищої освіти.

Академічна (навчальна) мобільність це фізичне вільне переміщення осіб, що навчаються, як в межах держави, так і між країнами з метою реалізації широкого спектру навчальних цілей, яке відбувається у рамках організованих навчальних програм, або з власної ініціативи особи, що навчається.

Характерні особливості академічної мобільності:

*    транснаціональний характер (перетин географічних і національних кордонів є невід’ємним для зміцнення і поглиблення міжкультурної  обізнаності);

*    фізичне переміщення (хоч віртуальна мобільність є корисною для сприяння фізичної мобільності і доповнює її, однак це є інший вид досвіду, аніж навчання за кордоном . Проте віртуальна мобільність відіграє важливу роль в інтернаціоналізаційній стратегії університету);

*    обслуговування навчальних цілей (не залежно від свого статусу – чи це програма за обміном, чи літня школа (програма короткого циклу), чи навчальна практика, або ж проведення наукового дослідження у рамках третього циклу навчання у лабораторії, бібліотеці, чи іншій установі – період мобільності повинен реалізовувати навчальні цілі, визначені і погоджені зацікавленими сторонами);

*    організація у рамках освітньої програми (Еразмус, міжінституційний обмін), або реалізовується з ініціативи особи, що навчається;

*    різна тривалість (затрачений час повинен бути значеннєвим у контексті поставлених цілей).

Академічну мобільність поділяють на кредитну мобільність і ступеневу мобільність.

Кредитна мобільність – це короткострокове навчання чи дослідження у іншому ВНЗ протягом фрагменту навчальної чи дослідницької програми (семестр, рік і т.д.) або частина курсу навчання, яке завершуватиметься у тому ж закладі вищої освіти, що й розпочиналося . Проект MAUNIMO вживає термін короткострокова мобільність для позначення усіх видів навчальної мобільності, які не передбачають отримання ступеня після її завершення.

Ступенева мобільність – це довгострокове навчання, дослідження, стажування у ВНЗ поза межами країни постійного проживання, що передбачає отримання освітньо-кваліфікаційного ступеня (бакалавр, магістр чи доктор філософії), навіть якщо тільки частина програми засвоюється за кордоном (спільні ступені і спільні програми).

Мобільність у Європі належить до головних завдань ще з часів Римського договору про заснування Європейської спільноти (1957 рік) і виступає невід’ємним аспектом ЄПВО (Болонський процес і Лісабонська стратегія).  Мобільність у Європі підтримується програмами ЄС (Socrates Erasmus, Erasmus Mundus, Tempus, LLP, Leonardo da Vinci, Framework Programmes for Research and Technological Developement) і запроваджується європейськими закладами вищої освіти (дво/багатосторонні угоди, спільні програми). Однак відсутність цілісних статистичних даних і спільне визначення ускладнюють вимірювання потоків мобільності і напрямків.

У 2011 році на семінарі “Покращення якості шляхом інтернаціоналізації” відзначались такі перешкоди на шляху розвитку мобільності:

- відмінності в структурі програм і в нормативній базі;

- ресурси (фінанси, кадри, час);

- привабливість дослідницького середовища;

- мовний бар’єри (Лісабон, 6-7 жовтня 2011).

Серед найпоширеніших перешкод  для студентської мобільності сьогодні відзначають:

  • фінансові можливості,
  • сімейні обставини,
  • визнання,
  • відсутність прозорості і доступу до необхідної інформації,
  • відсутність мотивації,
  • фізичні вади і хронічні хвороби,
  • якість навчання (звіт  проекту ЄВРОСТУДЕНТ (EUROSTUDENT), 2015).

 Академічну мобільність у Європі забезпечує:

  • план дій ЄС щодо мобільності (2000);
  • фінансова підтримка;
  • ймовірність одержання студентами грантів і позик;
  •  право на першочергове медичне обслуговування і побутове забезпечення;
  • справедливе і чесне оподаткування;
  • умови доступу до проживання і працевлаштування;
  • оприлюднення переваг мобільності;
  • легкодоступність інформації про мобільність;
  • полегшення визнання періодів навчання за кордоном та іноземних кваліфікацій.

Статистичні результати щодо зростання мобільності у Європі:

Відсоток мобільних студентів:

2000 р. – 5%

2005 р. – 6,5%

2010 р. – 7,5%

Мета 2020 р. – 20%.